Покора, сповнена благодаті
19,01,20 Зібрання в Квітневому
10 Упокоріться перед Господнім лицем, і Він вас підійме! (Як.4:10)
ПОКО́РА, - Беззаперечна готовність виконувати чужі накази, розпорядження, вимоги і т. ін.; шаноблива підлеглість.
УПОКО́РЮВАТИСЯ, - Ставати слухняним, коритися чиїйсь волі.(ТСУМ)
Такі визначення покори дає Тлумачний словник укр. мови. І вони дуже добре зображують стан та поведінку людини, що послухала свого Творця. Людини, яка насправді стала віруючою й випромінює ознаки своєї істинної віри.
Господь велить, щоб душа насамперед виконала Його наказ щодо навернення до Ісуса Христа(Iван.6:40) і після цього вона отримає "повний пакет" надважливих Його благословень. Починаючи з безцінного спасіння вічної душі, кожен автоматично отримує і над вагомі можливості для правильного життя та щастя й у віці нинішнім(7-10в). Відтоді він зможе силою Бога протистояти нападкам диявола, очищувати своє життя у всьому своєму поводженні, розуміти та переживати за найвищі цінності.
Проте тут міститься єдина, але головна умова, - зробити крок віри. Без нього не можливе буде справжнє впокорення. Можна багато-що робити з того, що описує Біблія, але дійсне впокорення виявляється у абсолютній довірі Всемогутності Бога. Саме у випробуванні ми можемо перевірити правдивість своєї покори Господу. Коли все добре і ніщо нас не турбує легко "вірувати", але коли атакують спокуси і здається, що поміч знаходиться десь осторонь Бога(Його волі), ось тоді і можна бачити свою дійсну покору і дійсну віру. Тому випробування, - це добра нагода перевірити себе на предмет своєї справжності.
Апостол Яків, з волі Божої, запевняє нас, що кожен, хто "впаде" перед Господнім лицем, буде піднятий Ним. Що це означає? Раніше, коли цар наказував підняти голову своїм відвідувачам, які падаючи ниць визнавали його абсолютне верховенство і свою безпорадність, це означало, що він милує і виявляє свою прихильність до них. Подібним чином Всемогутній і Всевладний Бог, виявляє Свою прихильність і прощення тому, хто в щирості падає ниць перед Ним. Більше того, Він не тільки милує, але й пригортає, як добрий і турботливий Батько. Він винагороджує Своїх дітей кожного разу, коли вони впокорюються та визнають правду Його(Пс.22; Євр.13:6; Iс.41:10).
В зібранні церкви с. Квітневого ми багато говорили про покору, як вірний шлях до милості Божої та справжнього щастя. І звершений "Спомин" смерті Спасителя й Господа Ісуса Христа, був найкращим прикладом досконалої покори Отцю, як необхідності для досягнення результату.
