По великій милості Господній я сьогодні знаходжусь серед дітей Божих, за що і не перестаю дякувати Йому ввесь час. Із самого дитинства я знала про Бога, але Який Він і що Він Собою представляє, а тим більше яка воля Його, не мала ніякого уявлення. Зверталася до Нього тільки тоді, коли була якась потреба чи проблема, а коли було добре, то забувала про Нього дуже швидко. По-волі Господній мій син перший дізнався про Його велику любов до нас – людей грішних і коли віруючі із Золотоноші почали проводити зібрання у Чапаєвці, то з того самого дня і до сьогоднішнього я з Богом. Господь Ісус Христос звелів, щоб ми брали свого хреста й слідували за Ним (Луки 9:23). Дуже тяжкий хрест дістався мені. Були і страждання, і розчарування у житті. Доля приготувала моєму синові стати інвалідом у 16 років і треба було пережити ще й смерть дочки. Також довелося доглядати сестру Марію, яка була мені як мати. Доглянула й мого старенького свекра для якого я була і за терапевта, і медсестру , і хірурга… . І тільки велика милість Божа, Його любов і підтримка братів і сестер допомогла мені все це пережити й здолати всі біди, а також повернути радість від життя й служіння Господу. Зараз прошу Бога й живу надією, що Господь допоможе моєму чоловікові пізнати Його любов і бути спасенним, адже він один у мене залишився ще не віруючим. Радіє моє серце коли поруч зі мною прославляють Бога мій син з дружиною, а також дочка і внучка. Щохвилини дякую Богу за Його милість, за здоров’я, за можливість і бажання трудитись на Його ниві. Ще прошу Бога, щоб Він благословляв мою сім’ю, моїх дітей й онуків, а також всіх братів і сестер з якими Він поєднав мене в одну сім’ю у Христі Ісусі. 
Бог – вірний, а тому і я щаслива, що Він – мій Батько Небесний, та впевнена в Його турботі про мене й увазі до всіх мої прохань. 
«І все, чого ви в молитві попросите з вірою, то одержите»(Мт.21:22)