Перші зерна, які Господь посіяв в мені були ще в дитячому віці. Коли тільки почала утворюватися "наша" церква, Недільну школу проводила сестра Пономаренко Ліда (моя тітка) у себе вдома. Це і були перші кроки досвіду християнського життя. 
    Більшість підлітків, які у перехідному віці поглинають в себе дуже багато того, що забороняється, звичайно живуть життям Богу не угодним. Що й трапилося зі мною. Перші цигарки, спиртне, бажання допізна десь потинятися – все це довгий час мене супроводжувало на життєвій дорозі. Кожен день, як пригода. Дитинство на вулиці, проходило "весело і цікаво", до тих пір поки не повернешся додому, де зустрінеш п’яного батька. Слово " п’яний " супроводжувалося дуже "яскравими" подіями, які приносять не найкращі спогади.
    Світ дедалі більше затягував мене у свої пазурі. Подібно павукові, диявол накидав на мене своє павутиння, маючи на меті вразити мене своїм смертоносним жалом.
 Але у Бога був на мене свій план. Мені доводилось ходити до церкви під тиском мами, яка змушувала мене це робити ще й молилася за мене постійно. Йшов час і в багатьох життєвих ситуаціях я відчував Господнє втручання. Часто, прийшовши додому не в зовсім тверезому стані, я сідав на ліжко і декілька хвилин тихо мовчав і думав про своє життя. Я бачив "чудовий" приклад алкоголізму у власній сім'ї і при цьому чітко повторював ті самі кроки. В ті хвилини мовчання Господь мене викривав і вказував на вірний напрямок.
      Не буду кривити душею, але в церкву я ходив не для того, щоб отримати спасіння. Гарні дівчата, - ось правдива причина, що була тоді. Але це все було своєрідним етапом на шляху до мого щирого покаяння. Все ж таки, будучи в церкві, не можливо не чути про Спасителя Христа і Його невимірну любов. З часом я почав розуміти, що можу мати або вічне життя й щастя, або вічну смерть і страждання. Я багато роздумував про це і під час одного із зимових молодіжних семінарів, я покаявся і визнав Ісуса Христа своїм особистим Спасителем. 
     З того часу моє життя повністю змінилося. Я відмовився від старого способу життя і почав жити новим християнським життям. Згодом я христився.
      Сьогодні Господь і церква довірили мені нести відповідальність за молодь церкви "Христа Спасителя". Безмірно дякую Богу, що Він мене знайшов і врятував для вічності, подарувавши нове найкраще життя, життя християнина.
      Тому й славлю Його навіки. Амінь!