Свідчення Ніни Тітаренко – бібліотекар Церкви "Христа Спасителя"

Вітаю вас, дорогі мої брати і сестри, любов'ю Господа нашого Ісуса Христа. Хочу поділитися з вами спогадами, як я прийшла до Бога.
Не скажу, що раніше я про Бога нічого не чула й не знала. Коли я була ще зовсім маленькою, бабуся намагалась якомога доступніше розповісти мені про Бога, про церкву, про Закони Божі. Вона водила мене до церкви і я ніби й вірила в Бога і відчувала страх перед Ним. Та минули дні дитинства й настала пора юності і пора комсомолу в тому числі. Комсомол і Бог в той час були зовсім не сумісні. І я вихована ідеями комуністичної партії, обрала саме комсомол. Далі було навчання в педагогічному училищі, де такі предмети, як атеїзм, марксизм-ленінізм зовсім витиснули Бога з мого життя. І так жила я безжурно, безтурботно аж поки біда не постукала в двері мого дому, а потім зовсім оселилася в нім.
Тоді я і сама не знаю як та все ж таки потрапила в Православну церкву в м.Черкасах. Там мене вислухали, поспівчували, навчили як до Бога звернутись. На душі стало легше і я почала відвідувати ту церкву. Потім переїхала жити в село Чапаєвку і стала ходити знову ж таки до Православної церкви.
Трохи обжившись в Чапаєвці я мала вже багато друзів, знайомих і зрештою сусідів. Ось саме одні із сусідів часто запрошували мене до Баптистської церкви на служіння. Я, посилаючись на велику зайнятість, все відмовлялась, а сама собі думала: "Чого вони до мене чіпляються? Я і так вірю в Бога, з дитинства хрещена, тому я і є християнка!". Так довго я жила і вважала, що я з Богом, аж поки моя донька, якій було тоді 5 років, попросила відвести її до Недільної школи, куди щонеділі ходили її старші подружки. Це було напередодні Різдва.
На Різдвяний ранок пішли і ми з чоловіком. Свято для дітей мені сподобалось. В кінці пастор виступив із запрошенням на Різдвяне богослужіння для дорослих. Я зацікавилась тією подією і тому пішла й наступного дня до Баптистської церкви. Служіння мене просто вразило своєю доступністю, розумінням всього сказаного. Також особливо вразив і хор своїм струнким співом й зрозумілими словами.
З того дня я все частіше ходила в зібрання, а черговий заклик до покаяння проник до мого серця і я визнала Ісуса Христа моїм особистим Спасителем. Влітку того ж року я свідомо охрестилася в Ім'я Отця, Сина і Духа Святого й стала членом церкви "Христа Спасителя".
З того часу, коли я прийняла Христа в своє серце, я відчула, що і Він так само прийняв мене і з тих пір вже ніколи не покидає мене. В мене з'явилося бажання бути хоч чим не будь корисною Богу, тому з перших днів я поринула в служіння хору. А коли постало питання організації церковної бібліотеки, то я просто загорілася цим служінням і відразу ж погодилася взяти його. Та самого бажання було за мало. Потрібні були і знання в організації бібліотеки, не вистачало досвіду в роботі з читачами, адже бібліотекар це не лише книгознавець, але і той, хто вміє вислухати, зрозуміти і порадити саме те, що потрібно людині в даній ситуації. Тому без вагань я прийняла пропозицію про навчання в Кременчуцькому Регіональному Біблійному Коледжі на факультеті "Бібліотечне служіння". За два роки навчання в коледжі я навчилася не лише любити християнську літературу, а також навчилась любити своїх читачів. І я вас люблю, дорогі мої читачі!
Хай береже Бог всіх нас – братів і сестер у Христі. Амінь!