Вірно мислити або бути абсолютно впевненим з правдивими діями
29,12,19 Богослужіння Церкви Христа Спасителя
11 Так само ж і ви вважайте себе за мертвих для гріха й за живих для Бога в Христі Ісусі, Господі нашім.
12 Тож нехай не панує гріх у смертельному вашому тілі, щоб вам слухатись його пожадливостей,
13 і не віддавайте членів своїх гріхові за знаряддя неправедности, але віддавайте себе Богові, як ожилих із мертвих, а члени ваші Богові за знаряддя праведности.
14 Бо хай гріх не панує над вами, ви бо не під Законом, а під благодаттю.
(Рим.6:11-14)
Після того, як ап..Павло обґрунтовано показав стан віруючої людини по відношенню до гріха і до Бога, у 6 розділі послання до Римлян, в 11-14 віршах, він вже закликає зробити правильні висновки та відповідно жити.
Нажаль це дійсність, що людина, яка увірувала в Ісуса Христа може зіштовхуватися із спокусою щось зробити те, що вона робила до свого навернення. Це ненормально для християнина, але все ж таки реально. Тому їй доводиться боротися із своїми неправильними бажаннями і буває, що ця боротьба продовжується досить довго в своєму житті.
Виникає питання: "Що ж змінилося з того моменту увірування в благодать Божу, якщо й раніше доводилося докладати зусилля для своєї переміни на краще?" Відповідь досить проста, - раніше це було безперспективним, бо ніколи сама людина не зробить себе кращою ніж є по відношенню до Божої вимоги, тепер же це факт, що здійснився, але ще супроводжується "останнім підчищенням чи штрихом". Тобто це не доведення до потрібної готовності, бо благодать Божа чинить її відразу і всю, але надає красоти в цьому світі, яку повинні бачити всі.
Жити й світити іншим можливо лише за наявності світла в собі. По-мірі його збільшення, й випромінювання стає більш сильнішим та впливовим. Тому то, щоб досягати успіху на славу Бога, потрібно мати потужний потенціал від Нього, що надходить і міститься у відповідному "свічнику чи посудині"(2Тим.2:21).
Павло закликає нас бути абсолютно впевненим у своєму статусі спасенного чада Божого й відповідно жити, не через заставляння себе думати так, але через віру у те, що відкрив нам Бог. Робити добрі вчинки не як засіб щось додати до свого спасіння, але як наслідок нашого єднання із Христом та щиру вдячність за Його жертву й шанування як Батька.
Закінчуючи рік, що супроводжувався гаслом: " Пильнувати, Палати, Служити" – згідно (Рим. 12:11), в останньому недільному зібранні 2019 року наголошувалося на тому, як ми жили і як докладали зусилля, щоб відповідати взятому зобов’язанню. Також роздумуючи на текстом 6 розділу послання до Римлян, в молитвах дякували за Його благодать і милість, виявлену протягом всього року та всього свого життя. А ще просили сили для виконання свого призначення світити світові істиною у всьому своєму поводженні. Щоб наступний 2020 рік, яскраво проявився в кожному, як рік "Справжнього учня Христа". Амінь!
