Добра звичка

08,12,19 Служіння Церкви Христа Спасителя



25 Не кидаймо збору свого, як то звичай у деяких, але заохочуймося, і тим більше, скільки більше ви бачите, що зближається день той.(Євр.10:25)

"А чому ж Ви сестро давно вже не приходите в зібрання?" – запитав я сестричку Галину, яка досить довго не приходила в зібрання "своєї" церкви. Так розпочалася моя розмова із місцевою сестрою церкви в Квітневому, після звичних, "як ваше здоров'я, як ваші справи…". "Та знаєте, якось не пішла один раз, потім щось перебило другим разом, потім захворіла, а тоді то те, то інше. А тепер вже якось і звикла без церкви, хоча до Бога молюся і всіх пам’ятаю та плачу за всіма" – такою була відповідь сестри на моє запитання.

Думаю, щось подібне нам всім доводилося чути від когось, а можливо і самим випало таке пройти. Людині властиво виробляти звички і особливо ті, що не вимагають великих зусиль. Двома словами "недобрі звички". Колись один знайомий розповідав, як звик не чистити зуби зранку. То вода була холодна і не хотілося гріти, то не вистачало часу і треба було поспішати, то лінь робити зайві рухи та і взагалі не подобалося така процедура. В принципі це діло кожного чистити зуби чи ні, але той чоловік у підсумку ще в молодому віці втратив всі свої зуби, а головною причиною було те, що він їх не доглядав, не піклувався про них та вчасно не лікував. Напевне його недобра звичка і стала поштовхом для наступних негараздів та прийдешньої біди.

Щось подібне можна спостерігати і за нашим духовним життям. Починаються біди віруючого з того, що йому ніколи помолитися, почитати Слово, прийти в зібрання своєї церкви. Причин він знайде масу завжди, але корінь всіх їх у тому, що немає правильних пріоритетів і піддатливість, ворожій духу, плоті. Саме вона(плоть чи тіло) волить встановити ті звички, що повністю суперечать необхідним духові звичкам. Через лінь, не бажання, не рахування важливим плоть встановлює ту поведінку, що неодмінно призводить до наступних негараздів, проблем і бід нашої душі. Тому-то дуже важливим є те, які звички є у нашому повсякденному житті.

"Не дайте себе звести, товариство лихе псує добрі звичаї!"(1Кор.15:33). Гадаю ці слова, як можна найкраще сповіщають про біду товаришування із недобрими звичками. Добрі друзі, - це звички, що виробляють нашу духовність. І одна із головних, - це звичка зажди бути в зібранні Божому, кожного разу. Коли Господь в посланні до Євреїв закликає людину не кидати церкви, то тут міститься і есхатологічний(рятівний) сенс для неї і джерело необхідного здобуття сили йти вірною дорогою по життю, що приносить радість, мир та все необхідне благословення для щастя кожного.

Тож виробляймо добрі звички в нашому житті і найперше, - завжди єднатися із церквою "своєю!" Амінь!