Всеосяжна милість Божа
17,11,19 Богослужіння Церкви Христа Спасителя
64 Милосердя Твого, о Господи, повна земля, навчи Ти мене Своїх постанов!
(Пс.118:64)
Милости твоей полна вся земля,
Милости твоей полна жизнь моя,
Милость Свою Ты превознёс над судом,
Возлюбил меня, и ввёл в свой дом! // 2р
Ты спас меня и оправдал,
Освободил от вины!
Ты спас меня и оправдал,
Освободил от вины! // 2р
Співом цього псалма, хор "нашої" церкви задав тон усьому недільному зібранню, відкривши тему його та зосередивши всю увагу присутніх на милості Господній.
Милість Божа, - це саме те, що й стало причиною можливості спасіння людини, яка відображає величну Його любов. Ніякими заслугами, досягненнями чи особистими якостями жодна душа не може змусити Святого Бога дати їй доступ до вічного життя в Його присутності. Ми знаємо, що навіть один єдиний гріх не зможе знаходитися в абсолютній чистоті Господній. Не існує такої душі, що не мала би хоча б одну не спокуту провину перед Богом. І це є істина, яку не може заперечити ніхто. Тільки Його незбагненна любов до людей, що виявилася у жертві Ісуса Христа (Ів.3:16) й виробила Боже милосердя, яке подарувало кожному надію та непохитну можливість на порятунок.
Отримавши прощення гріхів й нове життя у Спасителі, людина стає дитям Всевишнього(Ів. 1:12) і здатною бачити ту всеосяжну милість Господню, яку не бачить грішник і не дякує Йому за неї, як це роблять всі справжні християни. І це дійсно правда, що милістю Господньою ми не тільки отримуємо спасіння, але й все у нашому житті, причому приємне воно чи ні, адже все на користь(Рим.2:28). Навіть існування землі і життя на ньому є не що інше, як тільки Боже милосердя і зичення добра людині(2Петр.3:9). Тому дякувати Творцю за цей вияв Його волі ми маємо постійно і скрізь. Головне розуміти, як правильно це робити.
Слово Боже чітко навчає, що лише наша щира слухняність Батькові вчинить наше серце вдячним, а поведінку нашу приємною Йому. Занурюючись у Господню науку та волю Його, що міститься у Біблії, кожен може і знати що робити, і як робити це вірно.
Про це співав хор, говорили в проповіді, молилися за це. Ну а хвалу й славу за все звичайно ж підносили тільки Богу і особливо за Його всеосяжну милість, що огортає ввесь світ.
