Прохання обіцяного
10,11,19 Зібрання в Квітневому
3 Покликуй до Мене і тобі відповім, і тобі розповім про велике та незрозуміле, чого ти не знаїш! (Єр.33:3)
Спонукання до молитви пророка Єремії, являлося бажанням Бога дати благо не тільки йому, але всьому народу Своєму. Господь обіцяв повернути юдеїв до землі обітованої з їхнього жахливого полону(Єрем.29:11-14). Божі обітниці вірні та незмінні, проте часто чекають на людський поклик про них.
Просити про обіцяне є велика милість від Творця, про яку людина часто забуває. Вона добре пам’ятає просити за все на світі та тільки не про те, що вірно обіцяв Бог. Він у Слові Своєму об'являє Свою волю й Свої обітниці і вони стосуються нашого духовного стану в першу чергу(Матв.6:33). Як би не було людині прикро у житті і тяжко від усього навкруги, вона має розуміти, що налагодження миру із Господом є найперший крок, що встановлює тісний зв'язок із Ним для подальших спілкувань та стосунків.
Сестра Наталія із церкви села Квітневого, куди ми їздили із Причастям за щомісячним нашим планом, розповіла про те, як їй довелося свого часу багато страждати через власну хворобу та як вона отримала поміч від Бога. Для неї було дуже не зрозумілим чому із нею відбувалося таке страждання. Дивлячись на багатьох людей, що були здоровими й радісними у житті, вона все більше впадала у депресію через особисту слабкість. Хвороба все більше прогресувала, а виходу все не передбачалося. Витрачено було багато грошей, зусиль, часу, нервів. Її чоловік Борис навіть продав своє авто та одужання не приходило і всі зусилля були марними. Та ось одного разу її приїхали навідати в лікарні віруючі подружки(вона тоді ще не була віруючою). Вони привезли великі червоні яблука для неї. Наталя зовсім не хотіла їх їсти тим більше, що таких яблук у неї було повно в лікарняній тумбочці біля ліжка. Але відвідини дуже вразили хвору. В той час вона відчула велику любов і доброту з боку подруг, які говорили про Бога, про Його всесилля, про вірні Його обітниці й помолилися за неї. Коли гості поїхали додому, Наташа довго дивилася на великі червоні яблука й плакала. А тоді й сама почала молитися до Всевишнього.
Господь вивів і Наталю із полону хвороби та ввід до нового життя, посвяченого своєму Спасителю з того часу. Вона відчула в собі життя та всю радість його. І все це надійшло в момент її щирого навернення, коли вона покликала до Батька про здійснення Його обітниць. Тепер вона дякує Христу безперестанку, славить всім серцем своїм та всім говорить про Його величну милість, любов та незмінну вірність до людини.
Вірш Наталії
