Непідкупна щирість
13,10,19 Зібрання в Квітневому
Остання поїздка до Квітневого неабияк підбадьорила й надихнула на подальшу працю у тому селі. А причиною тому стала присутність трьох підлітків, що разом із сестрами місцевої церкви почали служити Богу, прославляючи Його в зібранні та особистому житті.
Потрібно сказати, що дане село відносять до розряду "неперспективних", що так би мовити не мають ні потрібного сьогодення, ні бажаного майбутнього. Справа в тім, що село знаходиться на великій відстані від "цивілізації". Тобто воно не тільки відірване від "благ суспільства", але й не має достатньо якісного Інтернету чи навіть телефонного зв’язку. Невеличка кількість дітей мріють про одне, - швидше закінчити дев'ять класів( у сусідньому селі) і втекти до міста, щоб просто жити в іншому місці.
Така ситуація звичайно ж пригнічує, коли думаєш про церкву і її розвиток. Вже більше п’яти років ми опікуємося цією громадою і робимо для них скільки можемо, але вона не росте і не вселяє надії на це. Мізерне населення повністю занурене в сільгоспроботи й в неділю напевне найбільше, тому за ввесь цей час були поодинокі випадки приходу "сторонніх". Мрії про свого пастора виглядають приреченими, а жадання нових молодих служителів до останнього часу, - просто нереальними.
Та ось, диво! Троє ще юних дівчаток, що відвідували кожен рік літній табір, нині не тільки приходять в зібрання церкви по-неділях, але й не пропускають зібрань серед тижня, коли сестрички збираються на молитву, читання Слова та співу духовних пісень. Це просто вражає! І особливо коли дивишся на цих дівчаток і слухаєш як вони славлять Бога. Їхня непідкупна щирість підносити Творця і робити це старанно, просто приголомшує. В такий момент не можеш не захоплюватися величчю Господа та не звеличувати Його за велику милість і незмірну любов та доброту.
Повертаючись додому після богослужіння, ввесь шлях в серці лунало "Слава Тобі Боже" та і як могло бути по-іншому? Але ми з вами добре знаємо наскільки підступний й злісний ворог наший, що ходить неначе хижий звір, вишукуючи свою жертву, щоб заподіяти їй лихо(1Петр.5:8). Тому-то будьмо особливо уважними в наших молитвах тепер і за цих дівчаток: Аню, Машу і Каріну. Будемо просити, щоб Господь захистив їх і зберіг на вірному шляху. Щоб їхнє життя прославило Бога, якщо навіть вони також згодом переїдуть жити в інше місце. А за церкву будемо "битися" доки це буде можливим. Амінь!
