Здорова наука

26,04,15 Богослужіння в Церкві Христа Спасителя



1 А ти говори, що відповідає здоровій науці.
2 Щоб старі чоловіки тверезі були, поважні, помірковані, здорові у вірі, у любові, у терпеливості.
3 Щоб старі жінки в своїм стані так само були, як належить святим, не обмовниці, не віддані п'янству, навчали добра,
4 щоб навчали жінок молодих любити своїх чоловіків, любити дітей,
5 щоб були помірковані, чисті, господарні, добрі, слухняні своїм чоловікам, щоб не зневажалося Боже Слово.
(Тит.2:1-5)

У всі віки завжди цінилися мудрість та навчання їй. Недарма існує прислів’я: «Даси людині рибину, - вона наїсться, а навчиш ловити її, - вона буде ситою все життя». Справді освічена людина може бути успішною впродовж всього життя, якщо звичайно своє знання буде мудро використовувати. Та все ж таки часто трапляється і так, що і освіта, і вміння використовувати її, не гарантують того, що людину не спіткає якась обставина, яка повністю перекреслює всі набуті знання й «райдужні» плани. Бо є той, Хто вищий над усе і Хто контролює життя людини по волі Своїй. Саме Бог все тримає в Своїй руці і дає все потрібне чи відповідне кожному.

Біблія, яку часто порівнюють із «інструкцією до виробу», містить у собі всі необхідні повчання для людини, не зважаючи на вік, стать, расу і положення її в суспільстві. Тільки Біблія передає волю Бога до Свого створіння – людини. Саме в ній записані всі найкращі повчання й єдиновірні для кожної душі. І мудрість буде полягати в тому, щоб черпати із неї пізнання та застосовувати їх у всьому своєму житті. Будь ти чоловіком чи жінкою, дорослим чи юнаком, старцем чи дитиною, паном чи рабом, - немає ніякого значення для того, щоб бути мудрим у житті і перейти із нею у вічність. Треба лише вірно триматися цієї здорової науки, яка не тільки не приносить «хвороб» у житті, а й завжди вилікує кожного від гріховного недугу. Слово Боже доносить нам навіть цінні поради, щодо нашого побуту, який так само пов'язаний із нашим внутрішнім станом та успіхом у житті. Головне триматися цієї науки та не йти за «віяннями» світу цього, який не тільки мінливий, але й приречений на знищення.

У недільному зібрання проповідували про мудрість повчання Божого та важливість вірно триматися Його. Також славили Бога піснями, віршами й молитвами.