Сівачі й жнива
Приходить осінь, настають жнива, Плоди збирати Господь просить. І що посіяла твоя душа, Те і зібрати серце мусить. Поле всім Господь дає, Зерно любові нам дарує. Та у кожного життя своє, По різному женці жнивують. Є сівачі, що вітер засівають, Від вітру "бурю чорную" пожнуть. Колоски у них пусті, не дозрівають, І змелють у млині лиху муку. А як посіють на камінні зерна, Їх без коріння палюче сонце запече. Посіють при дорозі – не повернуть, Того, що і посіяв бо пташка їх склює. Є сівачі, що в терен сіють, І забувають про зерно. Сидять і про багатство мріють, А поле їхнє бур'янами заросло. Посій зерно у добру землю, у родючу, Надією рясно його поливай. Вірою знищую бур'ян колючий, До Бога молись, щоб зберіг урожай. І принесеш плодів у сто раз більше, У вічне царство до Отця. Господь старання твої не залишить, Отримаєш від Нього достойного вінця. | |
| Переглядів: 1313 | Теги: | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |
Фінансова підтримка
Якщо у вас є бажання підтримати церковне служіння, пишіть нам через форму контакти , вказавши в темі підтримка церкви.Форма входу
Друзі сайта
Статистика
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0