Благословляти Господа душею своєю
08.09.19 Святкування Жнив
1 Благослови, душе моя, Господа, і все нутро моє святе Ймення Його!
2 Благослови, душе моя, Господа, і не забувай за всі добродійства Його!
(Пс.102:1,2)
Пам'ятаю, як в дитинстві батьки кожної осені(коли вже починали опалювати будинок) сушили сухарі на лежанці. Вони нарізали багато хліба на невеликі кусочки і вистеляли їх на теплу лежанку, щоб він швидко висох і потім міг довго не псуватися. Потім складали ті запаси у спеціальні мішки й зберігали їх до наступного врожаю. Коли ж наставав час нового урожаю, сухарі йшли на годівлю худоби, а натомість невдовзі знову робилися запаси. З часом вони робили таку річ все менше, а потім і взагалі перестали.
Причиною таких дій було те, що вони пережили дві голодовки у своєму житті й добре знали, що значить відсутність хліба. Теперішнє покоління просто не знають, що таке голод в повному розумінні цього слова. Це не просто тоді коли хочеться їсти, але коли немає чого їсти у всіх і причому немає ніякої близької перспективи на обрії. Тоді з людьми відбуваються страшні речі, що призводять до великих злочинів та просто жахливих вчинків. Тому-то дідусі й бабусі такі вдячні за хліб, що мають на столі та мир, який є на землі. З цієї причини вони щиро дякують Богові за те, що мають і радіють наявному.
Свято Жнив є тією справою, коли люди Божі хочуть по-особливому подякувати Господу за хліб насущний, але водночас ніколи не забувають, що благословення від землі є відображенням неймовірної Батьківської любові й великої милості та турботи у всьому. Боже добродійство добре знав цар Давид, не дивлячись на ті смертельно-небезпечні обставини, що були в його житті. За це він віддавав славу Господу від усієї душі своєї. Це не просто добрі слова в адресу Бога, але справжня вдячність із середини серця, віддання Йому всього найкращого.
Причин такого благословення Господа є дуже багато і у нас. Ми не тільки маємо потрібне для життя тіла нашого, але все необхідне й для нашої вічної душі. Господь насичує Своїм хлібом нас у кожен час, щоб ми жили, мали непохитну надію та приносили потрібні плоди від свого життя. Він прощає всі провини наші й зціляє нас від хвороб(Пс.102:3), продовжує життя й забезпечує його всім необхідним(Пс.102:4). Він дає нам бажання і задовольняє їх, приносячи велику радість у житті й створюючи жагу служити та славити Його за це (Пс.102:5).
Щоб ми могли так благословляти Господа всією душею своєю, як це робив Давид, нам вкрай необхідно найперше визнавати Його велику милість до нас у всьому нашому бутті(Пс.102:8-10). По-друге, тільки маючи страх Господній, ми зможемо подібне чинити(Пс.102:15-17). І звичайно ж залишатися завжди вірними, виконуючи заповіді Його(Пс.102:21,22).
Благословляти Господа всією душею своєю, що виражається у правильних діях та речах, було наповненням свят Жнив того дня у Благодатному та Коробівці, де ми мали благо бути й служити Йому.
