Вдячність із покори Слову

25,08,19 На Жнивах у "мами"




1 Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово.2 Воно в Бога було споконвіку.3 Усе через Нього повстало, і ніщо, що повстало, не повстало без Нього.(Iван.1:1-3)

15 Якщо Ви Мене любите, Мої заповіді зберігайте!(Iван.14:15)

19 Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа,
20 навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів… .(Матв.28:19,20)

Дякувати, - властиво людині. Правда вдячність буває різною, як за наміром так і за щирістю. Як правило люди дякують за отримані речі, - чи то матеріальні, чи моральні або емоційні. Вираження вдячності також є різною. Це можуть бути приємні слова, якась річ, якась інша фізична або душевна дія. Нерідко перш ніж подякувати комусь за щось, спочатку намагаються дізнатися про те, що насправді принесе радість, приємність та задоволення обдарованому.

Пригадую, як колись по-закінченні трьох початкових класів у школі, мами учнів вирішили зробити подарунок першій вчительці. На той час зробити це було не так і просто, адже по-перше були такі часи, що все досить суворо заборонялося, а по-друге купити якусь корисну й добру річ було дефіцитним. Складності додавало й те, що подарунок мав стати сюрпризом. А як дізнатися про вподобання й бажання учительки, якщо не отримати такої інформації? Коли запитати її, то це вже не буде сюрпризом та і чи скаже вона щось з цього приводу й чи дозволить потім зробити подарунок взагалі? Тому отримання потрібної інформації видавалося сценарієм гостросюжетного детективу, коли мами виявляли неабияку кмітливість у досягненні мети. Через підставних осіб у родичів вивідали відповіді на всі необхідні запитання. Потім через знайомих вийшли на потрібну людину в торгівельній мережі й таким чином придбали омріяну річ. Коли ж дарували її, то дійсно здивування та непідробна радість була наявною на обличчі та в словах дорогої для нас людини, - першої вчительки.

Так само відбувається і з вдячністю Богові. Можна говорити щирі слова подяки, чимось жертвувати і чимось служити Йому. Але дійсну приємність принесе Батькові лише наша правдива віра, що виражається у нашому послуху Господній волі, записаній в Слові Його. Тому саме покора Слову є найкращим виявом істинної вдячності Творцю. Слово, - є виявом Бога, Практично воно і є Бог в нашому земному житті. За нашим відношенням до Слова можна легко визначити і наше відношення до Господа.

Христос, під час останньої вечері перед Голгофою, сказав учням про найважливіші речі у їхньому подальшому житті за Його фізичної відсутності. І однією із надважливих речей було відкриття істини про значення й дію Слова, коли вони продовжать Його справу. В останній молитві Він молив Отця, щоб Він освятив їх за словом Своїм та дав їм нести його у світ і ним перемагати його. Щоб люди могли слухати його, приймати його, розуміти та довіряти йому, як це сталося з апостолами та мільйонами християн з того часу.

Нехай же наше відношення до Слова зміниться на краще з цього часу, адже це не тільки правдива вдячність, але і справжня ознака нашого ставлення до Бога. Амінь!

6 Я Ім'я Твоє виявив людям, що Мені Ти із світу їх дав. Твоїми були вони, і Ти дав їх Мені, і вони зберегли Твоє слово.
7 Тепер пізнали вони, що все те, що Ти Мені дав, від Тебе походить,
8 бо слова, що дав Ти Мені, Я їм передав, і вони прийняли й зрозуміли правдиво, що Я вийшов від Тебе, і ввірували, що послав Ти Мене.
(Iван.17:6-8)

15 Не благаю, щоб Ти їх зо світу забрав, але щоб зберіг їх від злого.
16 Не від світу вони, як і Я не від світу.
17 Освяти Ти їх правдою! Твоє слово то правда.
18 Як на світ Ти послав Мене, так і Я на світ послав їх.
19 А за них Я посвячую в жертву Самого Себе, щоб освячені правдою стали й вони.
20 Та не тільки за них Я благаю, а й за тих, що ради їхнього слова ввірують у Мене,
(Iван.17:15-20)