Проводи та очікування
09,06,19 Богослужіння в Церкві Христа Спасителя
50 І Він вивів за місто їх аж до Віфанії; і, знявши руки Свої, поблагословив їх.
51 І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступати від них, і на небо возноситись.
52 А вони поклонились Йому, і повернулись до Єрусалиму з великою радістю.
53 І постійно вони перебували в храмі, прославляючи й хвалячи Бога. Амінь.
(Лук.24:50-53)
9 І, прорікши оце, як дивились вони, Він угору возноситись став, а хмара забрала Його сперед їхніх очей...
10 А коли вони пильно дивились на небо, як Він віддалявся, то два мужі у білій одежі ось стали при них,
11 та й сказали: Галілейські мужі, чого стоїте й задивляєтесь на небо? Той Ісус, що вознісся на небо від вас, прийде так, як бачили ви, як ішов Він на небо!
(Дiї.1:9-11)
Згадую, як колись проводжали до армії за часів Радянського Союзу. Це справді була подія, що відзначалася ледь не усім селом, принаймні всі про це знали і чули, особливо коли проходив даний захід. Також всі добре розуміли, що того хлопця забирали до лав збройних сил захищати нашу Батьківщину, що він буде знаходитися в певному місці й протягом двох років його не буде тут(за рідким виключенням відпустки). Ще популярною була поговірка, яку часто казали призовники своїм рідним: "Доки я служу, можете спати спокійно". А ще "проводи" сповіщали і про те, що юнак йде виконувати свій військовий обов’язок і ні в кого не повинно бути й думки, що він десь тиняється посвіту.
Коли ми дивимося на момент вознесіння нашого Господа Ісуса Христа, то можемо бачити деякі схожості, щодо урочистого прощання зі Своїми учнями. Він не повернувся на Небо потаємно, щоб не викликати ніякої підозри чи навіть думки про хибність Свого єства. Він засвідчив всім, що йде на Небо до Свого Отця і буде перебувати там, доки не прийде година Його повернення, як переможця і як Господа всіх. Але за цей час Його відсутності, вся Його родина, що залишається ще на місці, може мати спокій і тверду впевненість у тому, що на Небесах у них є і Спаситель, і Друг, і Ходатай. Це додає сил бути вірним Богу на земному шляху й долати всі перешкоди, адже колись неодмінно настане і найвеличніша та радісніша зустріч із Ним.
А час нашого очікування зустрічі із Христом має проходити у виконанні Його доручення(Ів.28:19-20), щоб ми проходили свій земний відрізок правильно й принесли очікувані Господом плоди.
