Вірність у часи випробувань
03,02,19 Богослужіння в Церкві Христа Спасителя
1 Я надіюсь на Господа, як же кажете ви до моєї душі: Відлітай ти на гору свою, немов птах?
2 Бо ось, нечестиві натягують лука, міцно ставлять стрілу свою на тятиву, щоб у темряві до простосердих стріляти...
3 Як основи зруйновано, що тоді праведний зробить?
(Пс.10:1-3)
Усі обставини життя в цьому грішному світі постійно створюють тиск та шкоду людині. "В скорботі… та в поті лиця…" (Бут.3:17-19) доводиться людині проходити свій шлях, навіть якщо в неї і немає проблем із хлібом щоденним. Навіть неймовірні багатства не дають людині звільнення від гріха і всіх бід, що з ним пов’язані, а це: і заздрість менше маючих, і ненависть бідних, і різноманітні інтриги конкуруючих, і зрештою решт особисте здоров'я та прийдешня смерть, що чекає кожного без винятку.
А найжахливіше ж те, що оточуючий світ постійно чинить дію на відокремлення створеної Богом душі від її Творця. Іншими словами він не тільки перешкоджає прийти до пізнання Бога, але й робить все, щоб "збивати" із вірного слідування й тих, хто в покаянні прийшов до Спасителя Христа. Шукати помочі у всіх питаннях поза Бога, - ось що він пропонує й навіює на думку всім. Власне кажучи по-іншому й бути не може, бо світ не тільки занурений у гріх, а й "належить" йому до певного часу.
Тому не слід дивуватися, коли в тяжких ситуаціях чи випробуваннях в голові виникає якась недобра думка де шукати виходу, адже в цей час сатана робить свою злу роботу. Головне, щоб не зробити щось в перекір волі Бога, а навпаки залишитися вірним Йому. Саме тверда й правдива віра є надійним фундаментом, що не дозволить зруйнуватися тому, що вже збудовано в нашому житті.
Колись цар Давид, перебуваючи у великій небезпеці від своїх ворогів, почув від тих, хто був поруч, пораду тікати якнайшвидше. Але Давид знав Бога і повністю довіряв Йому, тому й сказав, що його надія вірна та сильна, бо знаходиться в Господі. Цими словами він ще й докорив тим, хто повинен був подібним чином взивати до Всевишнього за порятунком, але вони забулися про силу й всевладдя Бога. В цей час потрібно навпаки згуртуватися, щоб разом покладатися на всемогутність Творця.
Як схоже все відбувається і в теперішній час. Нас гнітить те, що відбувається навкруги: ціни, політика, все більш розбещене суспільство, нерідко друзі й діти додають смутку, здоров'я постійно нагадує про свою недосконалість і т.д. Скрізь радять "тікати" від Бога й шукати розради деінде. Думки, що там чи там, або те чи інше, хоч воно і не до вподоби Господу, принесе полегшення і радість з'являються у чіткому інтервалі. Але нам, подібно вчинку Давида, потрібно самим залишитися вірними нашому Богу і навіть говорити, або й кричати всім оточуючим, що тільки в Ньому щастя і тільки Він порятує нас. Нам необхідно насправді довірятися Йому і в єдності звершувати свою дорогу й тоді ми також отримаємо перемогу, як це було і в історії з царем Давидом у той час.
В зібранні ми продовжили вивчення Першого Послання ап..Петра, а проповідував того дня брат Олександр Горюнов і в наших молитвах ми прославляли Бога за Його милість, силу і вірність до нас, а ще просили допомоги у кожній ситуації пам'ятати та залишатися вірними Йому самим.
Також виконали і заповідь Ісуса Христа, щодо згадки Його смерті на Голгофському хресті, як ми це й робимо за звичаєм кожної першої неділі нового місяця.
