Розпізнати та поставити на служіння визначених
11,11,18 Служіння Церкви Христа Спасителя
3 Отож, браття, виглядіть ізпоміж себе сімох мужів доброї слави, повних Духа Святого та мудрости, їх поставимо на службу оцю. (Дiї.6:3)
10 Отже, і вони нехай перш випробовуються, а потому хай служать, якщо будуть бездоганні. (1Тим.2:10)
Кожна помісна церква бажає, щоб у неї були обдаровані, чесні, правдиві служителі. Щоб вони могли добре навчати, керувати та дбати про громаду. Щоб ніколи не було соромно за своїх служителів і навпаки, - щоб вони були за взірець всім. Найперше таким має бути пастор, але й так само всі, хто став до праці Божої у церкві Його. А за великим рахунком, - кожен християнин повинен бути світлом цьому світові й прикладом у всьому(Матв.5:14-16; 44-45). І все ж таки церковні служителі мають стояти на сходину "вище" у питанні особистої праведності. Тобто у таких не повинно бути речей, що трапляються у тих, хто ще не "піднявся" до відповідного духовного рівня служителя церкви. І так тому велить Слово Боже (1Тим.3розд).
При цьому всі ми маємо розуміти, що духовні дари надходять тільки від Бога і всі люди з якостями, необхідними для певних служінь визначаються також Ним. Але громаді надано завдання розпізнавати таких і виділяти їх на потрібну діяльність у церкві. Для цього Господь дав перелік вимог та орієнтирів, щоб церква могла безпомилково обрати собі тих, хто буде навчати їх, керувати ними, вести їх та дбати про них. І добре коли церква чинить саме так. Тоді не доводиться витрачати зайві нерви, сили, час на те, щоб когось із служителів "перевиховувати" на той вигляд, якого він повинен мати. З цієї причини Господь і наказав спочатку випробовувати кандидатів на служіння(1Тим.3:10). Щоб перевірка часом показала правдивість вподобань і вибору пастора й членів церкви. І коли все відповідає волі Господа, то визначені для служінь люди, стають справді великим благословенням для всіх. Тоді церква вірно навчається, управляється та росте на славу Бога.
Тієї неділі відбувалася священнодія рукопокладення на служіння диякона двох братів, членів Церкви "Христа Спасителя", Олександра Горюнова та Владислава Демиденка. Причому останній із ціллю нести дане служіння в першу чергу у церкві с.Коробівки, де він допомагає пастору вже понад п’ять років. До цього, як і велить Біблія, вони були представлені громаді й пройшли певний термін випробування, за ввесь час якого не дали жодних підстав братам і сестрам сумніватися у своєму виборі. Тому сам акт об'явлення їх дияконами пройшов у добрій, радісній та натхненній обстановці. Все це було яскравим свідченням вірного бачення церкви, щодо розпізнання тих, кого Дух Святий наділив потрібними дарами й якостями, щоб вони служили в церкві Божій.
Але церква, - це єдиний організм і служителі аж ніяк не є чимось стороннім чи відокремленим. Вони належать до загальної сім'ї й наділені нічим не більшим, хіба-що відповідальністю та навантаженням. Вони також люди зі всіма властивими людині недоліками й бідами. Вони також, як і всі потребують і підтримки, і допомоги, і постійної молитви. Не можна церкві від них тільки вимагати, але необхідно так само виявляти їм всіляку підтримку. Отже поставивши на службу одних, інші мають і самі стати служителями для них у відповідності до дару та можливості. Тоді церква справді добре функціонує, виконуючи своє призначення на землі, як організація Господня.
Тож необхідно всій церкві не відділяти себе від служителів, але поєднуватися із ними у загальну справу Божу, роблячи все за критеріями Слова Його.
А ще особливим моментом того служіння був факт присутності у ньому дорогих нам Джона і Джанет Хенді. Більше року вони не могли відвідати нас через проблеми зі здоров'ям самого Джона, а потім їхньої дочки Рут. Ми ввесь час молилися за них і за можливість знову зустрітися. Щоб разом знову прославити Бога та зробити речі, до яких покликано всяку помісну церкву.
Молитву з покладанням рук для посвяти на служіння братів звершив саме пастор Джон, який вже понад двадцять років вкладає все своє серце у зростання, зміцнення та збільшення Господньої справи разом із нами. Практично із перших днів існування нашої громади Джон і Джанет робили все, щоб ми могли розвиватися у потрібній атмосфері й тим возвеличувати Бога.
Цей візит був дуже коротким, всього один тиждень, але як і завжди був наповнений багатьма важливими подіями. Ми змогли не тільки рукопокласти нових дияконів, але й провести численні зустрічі у різних зібраннях.
Що ж, як завжди ми за все віддаємо славу тільки Богові й надалі довіряємо Йому все своє життя та служіння наші. І з надією чекаємо нових зустрічей із неповторними нашими друзями, подружжям Хенді знову. Нехай Господь благословить всіх нас на всякому місці, у всякий час прославити Його, амінь!
