Неминуча логіка
29,04,18 Богослужіння Церкви Христа Спасителя
3 Чи йдуть двоє разом, якщо не умовились?
(Ам.3:3)
Сповіщаючи, через пророка Амоса, Свій суд народу Ізраїля за їхнє відступлення, Господь використовує цілий ланцюжок прикладів із законів природи(Ам.3:3-8), щоб донести усвідомлення логіки майбутнього покарання. Конкретні дії приводять до конкретних результатів.
Проте цей вірш (Ам. 3:3) я використав під час представлення двох закоханих пар на церковному зарученні, щоб показати не тільки логіку наслідків життя людини, але й для настанови майбутніх молодих сімей та всіх, хто був у тому зібранні.
Все Писання дуже чітко навчає людину, що від її покірності Творцю залежить і її благословення в житті й вічності. Через непослух та спротив Богу, вона прирікає себе на часті проблеми на землі і постійну трагедію у вічності. Ніколи не зможе жодна душа почуватися абсолютно щасливою у серці своєму без присутності в ньому Христа та правильних взаємин із Духом Святим.
Будь-хто, коли щиро приходить до Господа в покаянні, поєднується із Ним для подальшого слідування по життю тільки разом. Тобто з того моменту нічого вже не робиться всупереч Спасителю, а Він у відповідь дає Своє благо, згідно необхідності й потреби такого. Це така собі домовленість, - ми слухаємося Христа, а Він піклується про нас. Ціль же, - прожити правильно свій земний час.
Такі слова говорили закоханим парам, що домовилися поєднатися у шлюбі для того, щоб бути вірними та відданими один одному, а своїми майбутніми сім'ями прославляти Бога все своє життя. Від того буде залежати і щастя, і всі обставини його.
Ці слова є і для всіх нас. Логіка наслідків нашої поведінки, - неминуча. Що посіємо, те і пожнемо(Гал.6:7). Тож будемо сіяти добро, щоб і жати благословення й тим прославляти нашого Творця. Амінь!
12 Сійте собі на справедливість, за милістю жніть, оріте собі переліг, бо час навернутись до Господа, ще поки Він прийде і правду лине вам дощем.
13 Ви беззаконня орали, пожали ви кривду, плід брехні споживали, бо надіявся ти на дорогу свою, на многість лицарства свого.
(Ос.10:12,13)
8 Бо хто сіє для власного тіла свого, той від тіла тління пожне. А хто сіє для духа, той від духа пожне життя вічне.
9 А роблячи добре, не знуджуймося, бо часу свого пожнемо, коли не ослабнемо.
(Гал.6:8,9)
