Кожен день та при всякій нагоді
17,09,17 Богослужіння Церкви Христа Спасителя
42 І щоденно у храмі й домах безупинно навчали, і звіщали Євангелію Ісуса Христа.
(Дiї.5:42)
Так склалося, що тієї неділі майже вся молода частина церкви була відсутньою в зібранні с.Благодатного, але вони знаходилися в головному українському зібранні тієї неділі, - в Києві на Всеураїнському Святі Подяки на Хрещатику.
Про величність того заходу та його плоди можна багато прочитати й подивитися у соціальних мережах Інтернету. Про нього навіть віщало в прямому ефірі телебачення на каналі "Надія", тому хочеться зосередитися все ж таки на зібранні церкви Христа Спасителя.
Коли Христос поселяється в серці людини, її життя відразу починає змінюватися бо наповнення викидає назовні свою суть. Вона змінюється у поведінці, словах, цілях і навіть думках. Вона прекрасно розуміє, що є добрим, а що є злим. Що потрібно розвивати, а чого уникати й з чим боротися зо всіх сил. Але головне те, що все Боже стає для неї любим і вона шукає його день-у-день. Бути в зібранні, говорити про Христа, пізнавати Бога все більше вже є не обов’язком, але улюбленою справою, про яку починаєш думати ледь відкривши очі, на протязі дня і лягаючи спати вночі. Навіть утиски та перешкоди не в змозі зупинити таку поведінку християнина.
Коли Петра з іншими апостолами схопили до в’язниці й піддали побиттю, при цьому наголосили на забороні проповіді Ісуса Христа, це все рівно не стало для них причиною припинити благовістя. Навіть навпаки вони продовжували цю справу ще з більшою завзятістю. Кожного дня вони виконували доручення Господа(Мт.28:19-20; Дії.1:8), проповідуючи Його Євангеліє і в храмі, і в оселях людей.
Відсутність молоді аж ніяк не вплинуло на поклоніння Богу й проповіді Його Слова в ту неділю. Інша "молодіжка" із щирістю співала псалми Господу й тим доборе підбадьорювала й надихала служити Богу всіх присутніх. А молитви були дуже палкими, в яких просили допомоги Отця у проповіді Євангелія кожного дня й особливо в той час на Хрещатику у Києві.
Ніщо не може перешкодити і не повинно нас відволікати від виконання свого обов’язку перед Богом, - говорити про Ісуса Христа кожного дня й при кожній нагоді. Адже Він гідний всякої слави й бажає спасіння та добра усім людям. Амінь!
